кривина

КРИВИНА́, и́, ж.

1. Властивість за знач. криви́й 1, 4.

Викривлення стовбура по довжині – кривина – зустрічається у всіх деревних порід (з наук. літ.);

// розм. Викривлене місце, викривлена частина чого-небудь; викривлення.

Струг заходився вистругувати потрiбну кривину в буковiй глицi (Ю. Яновський);

Наближався [Рабах] по кривині доріжки щораз блище до Романа (О. Лисяк).

2. мат. Величина, що характеризує ступінь відхилення кривої лінії від прямої.

Радіус кривини втягнутої в мікрокапіляр частини клітини дорівнює радіусу капіляра (з наук. літ.);

Кривину свердловини, як правило, вимірюють через кожні 25 метрів (з наук.-техн. літ.);

Частиною ока є кришталик – склоподібне тіло, здатне змінювати свою товщину, діаметр і кривину (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кривина — кривина́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кривина — Косина, жм. кандзюба.  Словник синонімів Караванського
3. кривина — див. вигин; кривий  Словник синонімів Вусика
4. кривина — Кривизна — curvature — Krümmung, Biegung — в гірництві один з видів деформацій, які обчислюють при дослідженні процесу зсування гірських порід та земної поверхні під впливом гірничих розробок.  Гірничий енциклопедичний словник
5. кривина — -и, ж. 1》 Властивість за знач. кривий 1), 4). 2》 мат. Величина, що характеризує ступінь відхилення кривої лінії від прямої.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кривина — КРИВИНА́, КРИВИЗНА́, КОСИНА́.  Словник синонімів української мови
7. кривина — КРИВИНА́, и́, ж. 1. Властивість за знач. криви́й 1, 4. Кривина доріжок [у парку] повинна бути красива, відповідати певній художній закономірності (Озелен. колг. села, 1955, 54); Хребет у дорослої людини має чотири кривини (Шк. гігієна, 1954, 68). 2. мат.  Словник української мови в 11 томах
8. кривина — Кривина, -ни ж. Кривизна. Положи дерево кривиною втру. Волч. у.  Словник української мови Грінченка