кривуля
КРИВУ́ЛЯ, і, ж., розм.
1. Непряма, покручена лінія; звивина, закрут.
Остання кривуля дороги спускається в яр (М. Івченко);
Ішов [хлопчик] .. дорогою, що робила кривулі (А. Калин);
Настовбурчені брови, на лобі кривуля, хмуровоке барило, і ніс як багруля (Л. Костенко);
Кривулі десятків яруг .. зяяли темними плямами, мов той розкопаний майдан (Г. Колісник);
// Крива палка.
З огорожі .. вийшов закаптурений дідусь з довгою сивою бородою; у правиці висока кривуля, у лівій руці чотки (Б. Лепкий);
// Крива шабля.
Блиснули у руках у козачих кривулі, засвірготіли леза в повітрі блиском холодним (М. Старицький).
2. у знач. присл. криву́лями. Зиґзаґами (у 2 знач.).
Майже з-під ніг зірвався бекас і кривулями помчав над водою до берега (О. Копиленко);
А якщо б хотіли, бувши такими, як ми є, кривулями йти по світу, тоді зневажили б самі себе (Р. Іваничук);
Нанду, тікаючи, зажене й коня й мисливця нескінченними кривулями й зигзагами (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
3. зневажл. Про криву, кульгаву людину.
Так вона [Галя] .. зосталася кривенькою. Василь часто підіймав її на глузд, звучи “кривулею” (Панас Мирний);
– Та якого дідька болиш, ти, стара корсо, хрупаєш у кождім замку, кривуле? (В. Стефаник).
4. Незграбно написана літера.
Я думав про грамоту так колись: “.. Стулиш ту кривулю, виходить слово” (Ганна Барвінок);
Поки що [в колонці] замітно чорніла пляма закреслених кривуль попереднього депутата... (Д. Бузько);
Зошит з милими кривулями дорожчий, ніж речі хатні (В. Барка);
Катерина засиділася біля столу, що на ньому лежали шматки паперу з Антоновими кривулями (С. Чорнобривець);
Навколо біс виписує кривулі, І смерть на гілці, як сорокопуд (Е. Андієвська);
Розсипане печиво, книжки по всіх усюдах, клапті паперу зі смішними кривулями (С. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)