кривуля

КРИВУ́ЛЯ, і, ж., розм.

1. Непряма, покручена лінія; звивина, закрут.

Остання кривуля дороги спускається в яр (М. Івченко);

Ішов [хлопчик] .. дорогою, що робила кривулі (А. Калин);

Настовбурчені брови, на лобі кривуля, хмуровоке барило, і ніс як багруля (Л. Костенко);

Кривулі десятків яруг .. зяяли темними плямами, мов той розкопаний майдан (Г. Колісник);

// Крива палка.

З огорожі .. вийшов закаптурений дідусь з довгою сивою бородою; у правиці висока кривуля, у лівій руці чотки (Б. Лепкий);

// Крива шабля.

Блиснули у руках у козачих кривулі, засвірготіли леза в повітрі блиском холодним (М. Старицький).

2. у знач. присл. криву́лями. Зиґзаґами (у 2 знач.).

Майже з-під ніг зірвався бекас і кривулями помчав над водою до берега (О. Копиленко);

А якщо б хотіли, бувши такими, як ми є, кривулями йти по світу, тоді зневажили б самі себе (Р. Іваничук);

Нанду, тікаючи, зажене й коня й мисливця нескінченними кривулями й зигзагами (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).

3. зневажл. Про криву, кульгаву людину.

Так вона [Галя] .. зосталася кривенькою. Василь часто підіймав її на глузд, звучи “кривулею” (Панас Мирний);

– Та якого дідька болиш, ти, стара корсо, хрупаєш у кождім замку, кривуле? (В. Стефаник).

4. Незграбно написана літера.

Я думав про грамоту так колись: “.. Стулиш ту кривулю, виходить слово” (Ганна Барвінок);

Поки що [в колонці] замітно чорніла пляма закреслених кривуль попереднього депутата... (Д. Бузько);

Зошит з милими кривулями дорожчий, ніж речі хатні (В. Барка);

Катерина засиділася біля столу, що на ньому лежали шматки паперу з Антоновими кривулями (С. Чорнобривець);

Навколо біс виписує кривулі, І смерть на гілці, як сорокопуд (Е. Андієвська);

Розсипане печиво, книжки по всіх усюдах, клапті паперу зі смішними кривулями (С. Андрухович).