крижаніти
КРИЖАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
Те саме, що замерза́ти 1, 3.
Голова молодиці нерухомо лежала на підігнутім лікті, і тільки сніжинки, набиваючись під повіки, ворушили її довгі вії, на яких крижаніла сльоза (М. Стельмах);
На льоту ворони крижаніли, додолу каменем падали (Ю. Збанацький);
Нутро горіло, крижаніла спина, немов раптово лопнула хвилина і обірвалось уві сні життя... (П. Мовчан);
* Образно. Братчик мій глянув прямо мені в очі і відповів голосом, у якому вже подих смерті крижанів (Д. Білий);
// Дубіти, костеніти (у 2 знач.).
Мокрий, він [одяг] крижанів, дубів, робився цупким, як дерев'яний (І. Багряний);
Мертвіла приморожена щока, терпли, крижаніючи, руки (Іван Ле);
Крижаніли й дубіли йому ноги, а язик став неслухняний, бо з голови вилетіли всі слова (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)