крижень
КРИ́ЖЕНЬ, жня, ч.
Вид птахів родини качачих.
Чи крижні то були, чи то були чирята, Про те нам байдуже (Є. Гребінка);
Крижень на плесі тривожно кахнув (Олесь Досвітній);
Крижень важко піднісся над водою й подався за Дніпро (Б. Антоненко-Давидович);
З плюскотом зривається з води і злітає крижень (В. Нестайко);
Крижень живе переважно на прісних водах, особливо стоячих і зарослих очеретами, травою (з навч. літ.);
* У порівн. А вечір пролітає, наче крижень, черкнувши місто синіми крильми (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)