крикливиці

КРИКЛИ́ВИЦІ, виць, КРИКЛИ́ВЦІ, ів, мн., розм.

1. Хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз.

– Люде кажуть, що крикливці напали, а сама я не знаю, що воно за недуг. Кричить дитина, як не перерветься (О. Кониський);

Позавчора розказав [Демидовський] мені за крикливиці. Крикливиці – дитяча болість (Панас Мирний);

Добре вип'є баба.., сяде й заведе свою музику..: “Я вмію і трясцю насилать, і крикливці” (Дніпрова Чайка).

2. Нервове (перев. жіноче) захворювання, що характеризується сильним збудженням і супроводжується викриками; істерія (у 1 знач.).

– Коли я відьма, то нашлю на тебе усіх чортів, ще й крикливці на ніч (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. крикливиці — крикли́виці множинний іменник захворювання  Орфографічний словник української мови
2. крикливиці — -виць, крикливці, -ів, мн. 1》 Хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз. 2》 розм. Нервове (перев. жіноче) захворювання, що характеризується сильним збудженням і супроводжується викриками; істерія (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крикливиці — ІСТЕРІ́Я (нервово-психічне захворювання), КРИКЛИ́ВИЦІ (КРИКЛИ́ВЦІ) розм. Мати її 6 літ була паралізована і німа, прослабувавши цілий рік на істерію, і з того вмерла (Леся Українка); — Коли я відьма, то нашлю на тебе.. ще й крикливці (І. Нечуй-Левицький)  Словник синонімів української мови
4. крикливиці — Крикли́виці, -ли́виць, -вицям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. крикливиці — КРИКЛИ́ВИЦІ, виць, КРИКЛИ́ВЦІ, ів, мн. 1. Хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз. Позавчора розказав мені Демид[овський] за крикливиці. Крикливиці — дитяча болість (Мирний, V, 1955, 347); Добре вип’є баба..  Словник української мови в 11 томах