крикливо

КРИКЛИ́ВО.

Присл. до крикли́вий 3, 4.

– Оце, як бачиш, – крикливо почала Параска, – чортова лобурячка трохи не вбила Василя (Панас Мирний);

Повз них пройшла .. крикливо нафарбована дівчина (П. Панч);

Випасений лаявся, крикливо і вчіпливо: – Напхалися в вагон, ніде пройти! (В. Барка);

Як можна так галасувати, так некультурно, крикливо поводитись тоді, коли комусь, хто йде в тому самому гурті, так страшенно боляче (Ірина Вільде);

Жінки ходили крикливо вдягнені, вічно сердиті й набундючені (В. Багірова).

Значення в інших словниках

1. крикливо — крикли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. крикливо — Присл. до крикливий 3), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крикливо — КРИКЛИ́ВО. Присл. до крикли́вий 3, 4. — Оце, як бачиш, — крикливо почала Параска,— чортова лобурячка трохи не вбила Василя (Мирний, IV, 1955, 72); Повз них пройшла.. крикливо нафарбована дівчина (Панч, На калин. мості, 1965, 121).  Словник української мови в 11 томах