крильце
КРИ́ЛЬЦЕ́, кри́льця́, с.
1. Зменш.-пестл. до крило́ 1, 2.
Полетіла б я до тебе, та крилець не маю (І. Котляревський);
Жайворонок .. крильцями тріпоче в синій вишині (В. Сосюра);
Хвилин з десять воно [пташеня] задовольняло свою пекучу спрагу, потім стрепенуло крильцями і жваво попливло на середину Дніпра (Б. Антоненко-Давидович);
Верещить [сорока], лопотить короткими крильцями (Р. Андріяшик);
Локотков намалював .. вам словесний портрет ангела з крильцями (А. Кокотюха);
У слоїку затріпотіло кілька метеликів, три бабки, одна невідома зелена комашка з довгими, як у бабки, крильцями (І. Роздобудько);
Часом лиш плесне серед тих фаль [хвиль] весела риба срібним крильцем (І. Франко).
2. Бокові виступи нижньої частини носа.
Крильця її рівного, з ледь помітною горбинкою носа і досі дихають переляком (М. Стельмах);
Він .. мовчав, тільки ніздрі його роздималися під ворушкими крильцями носа (В. Шкляр).
3. Різальна частина лапи культиватора.
Сучасні культиватори оснащують долотоподібними лапами з крильцями (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)