крильцята
КРИЛЬЦЯ́ТА, ця́т, мн. (одн. кри́льце́, кри́льця́, с.).
Зменш.-пестл. до кри́льця (див. кри́льце́ 1).
Метелик полетів .. за тою свічкою.., скільки сили було в його бідних крильцятах (Леся Українка);
– А метелика я зловив. Він має дуже гладенькі крильцята. Василь робить з них попілець і сипле його до чобіт (У. Самчук);
Золотавий метелик склав розцяцьковані крильцята (О. Бердник);
Іван випростав палець. Сонечко [жучок] опинилося на самій пучці, крильцята його розкрилися – і воно спурхнуло (Є. Гуцало);
– Воїстину воскрес! – сказали ангелики і затріпотіли крихітними золотими крильцятами (В. Багірова).
Словник української мови (СУМ-20)