криміналітет
КРИМІНАЛІТЕ́Т, у, ч., збірн.
Особи, пов'язані з кримінальним світом; карні злочинці.
Вони ж там, як тет-з-тетом [тет-а-тет], з криміналітетом (Л. Костенко);
Тутешній криміналітет, стривожений міліцейською активністю, на якийсь час згорнув активну діяльність (А. Кокотюха);
Туди [до школи] здебільшого ходили діти зі “Скотохатки”, особливого одноповерхового району, де .. жила “верхівка” місцевого криміналітету (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)