крисаня
КРИСА́НЯ, і, ж., діал.
Капелюх, бриль.
Юра, натискаючи крисаню на чоло, прискореним ходом .. погнав далі (І. Франко);
Марусяк зняв крисаню і низько кланявся господині (Г. Хоткевич);
Від цього слова [“криси”] в західноукраїнських гірських районах капелюх із широкими крисами зветься “крисаня” (Б. Антоненко-Давидович);
Хлопчик у зеленій крисані з квіткою, у вишиваній сорочці безтурботно змахнув коновкою (І. Волошин);
Іван .. схопив топірця.., накинув киптар та крисаню й миттю вибіг з хати (І. Пільгук);
Князь, зодягнений у чорну з голубою іскрою опанчу, в чорну крисаню.., возсідав, як на сизій хмарі, на троні (Г. Тарасюк).
Словник української мови (СУМ-20)