кристалізація
КРИСТАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Перехід речовини з газоподібного, рідкого або твердого (аморфного) стану в кристалічний.
– Будь-яке скло з роками старіє. У ньому розвивається дуже повільний процес кристалізації. І якщо хоча б один кристалик потрапить в зону внутрішньої напруги – скляний виріб розлетиться на друзки... (Любко Дереш);
За незначного вмісту графіту тверда поверхня дисперсної фази сприяє кристалізації аморфної частини полімеру (з наук. літ.).
2. перен. Становлення, набуття чітких форм (про задум, ідеї, суспільні напрями і т. ін.).
Відбувається кристалізація суспільних світоглядів (В. Еллан-Блакитний);
Історія текстів “Демона”, історія кристалізації останнього варіанта становить .. великий інтерес для літературознавця (М. Рильський);
Побіжне перестало б бути тоді таким, думка, яка промайнула лише мимохідь, набула б кристалізації (В. Домонтович);
Що ж вабило до праці над книжкою наступною..? Здається, що це була спрага кристалізації власної особи і також характерів своїх героїв. Ішлося про кристалізацію свого неповторного стилю (Олекса Ізарський).
Словник української мови (СУМ-20)