критник

КРИ́ТНИК, а, ч., діал.

Покрівельник.

А гончара, плотника, критника чи гарного шевця немає, вивелись дощенту (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. критник — Кри́тни́к, -ка м. Кровельщикъ. О. 1862. IX. 8. Він майстер був — критник. О. 1862. VIII. 7.  Словник української мови Грінченка