кришитися
КРИШИ́ТИСЯ, кри́шиться, недок.
Розпадатися, розсипатися на дрібні частинки; перетворюватися на крихти.
Вони [калачики] сухі, кришаться, і скоро вся одежа у мене і волосся моєї сусідки в кришках (М. Коцюбинський);
Вугілля було доброї якості. Воно не блищало в зламі яскравим сріблястим блиском, як антрацит, але й не кришилося (З. Тулуб);
Тьмяніє золото, іржавіє булат, кришиться мармур, і граніт розтріскується, смерть витає над усім сущим, тільки дух безсмертний (П. Загребельний);
Свіжа паляниця мнеться, кришиться, розпадаючись на нерівні дірчасті окрайці (Г. Вдовиченко);
* Образно. Над ними з лускотом кришилося небо, по ньому скакали у вогняному вихорі казкові вершники, метали довжелезні покручені стріли на землю (О. Бердник);
В душі щось кришилося й осідало на дні холодним інеєм (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)