кришити

КРИШИ́ТИ, кришу́, кри́шиш, недок., що і без дод.

1. Розколювати, розбивати, подрібнювати щось на шматочки, на крихти.

[Антось:] Руки в нього ти бачив? Залізо можна кришити (І. Микитенко);

Камінь кришить вітер і негода. Дуб столітній хилиться від них (А. Малишко);

Тала вода з шаленою люттю розмивала, кришила береги та кам'яні скелі (С. Чорнобривець);

// Смітити крихтами чого-небудь.

[Гиря:] Багато не ріж [хліба]! Та не криши, чуєш?.. (М. Куліш);

Докійка хліб вкусить обережно, щоб не кришити (А. Головко).

2. Різати, рубати на дрібні частинки.

У хаті і у кімнаті жінки порались, .. то муку сіяли, то локшину кришили (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Чи так, чи не так, Уродив пастернак. А петрушку Криши в юшку – Буде смак, буде смак (Т. Шевченко);

Як зачуєш свист куль, зараз так би й кинувся в битву на ворогiв i рубав би їх, i кришив, як черствий хлiб (І. Нечуй-Левицький);

Кошовий отаман .. кришив тютюн на низенькому пеньку (О. Довженко);

Петрана з Даркою із самого досвіту кришили на кухні капусту ножами, щоб наквасити її з яблуками діжку на зиму (М. Малиновська);

Завинутий у запинало слов'янин кришив сокирою рею (Ю. Логвин);

Стара готувала сніданок для синової сім'ї. Перемивала пшоно, кришила в горщик картоплю, смажила сало (К. Мотрич);

* Образно. Ганнуся тихо гребнула веслом, і човник справді пішов по зорях, лякаючи і кришачи їх (М. Стельмах);

Птахи літають пелехаті і зимну кришать самоту (В. Стус);

Криши, ламай, трощи стереотипи! Вони кричать, пручаються, – ламай! (Л. Костенко).

3. перен., розм. Нещадно бити, рубати, вбивати (перев. багатьох).

Дід і почне кришить татар..: так голови і валяться, як груші увосени (О. Стороженко);

– Добре! – кричав несамовито Шрам. – Так їх, каторжних! Бий, криши дияволів на шматки! (М. Старицький);

// Знищувати, ламаючи, розбиваючи.

Бомби граніт кришили (М. Нагнибіда);

Він знав, що той танк, якщо його не знищити, згодом вдереться в інший квартал і кришитиме все на своєму шляху (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

кришити — криши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
кришити — Локшити, розкришувати, (капусту — ще) шаткувати; П. сікти, рубати, тяти. Словник синонімів Караванського
кришити — див. ламати; розбивати; трощити Словник синонімів Вусика
кришити — кришу, кришиш, недок., перех. 1》 Розколювати, розбивати, подрібнювати щось на дрібні шматочки, на крихти. || Смітити крихтами чого-небудь. 2》 Різати на дрібні частинки. 3》 перен., розм. Нещадно бити, рубати, вбивати. || Знищувати, ламаючи, розбиваючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
кришити — вига́дувати / ви́гадати таке́, що і в борщ не кри́шать. Говорити нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Д. Мордовець). Фразеологічний словник української мови
кришити — ПОДРІ́БНЮВАТИ (натискаючи, ріжучи, ударяючи тощо, ділити щось на дрібні частки, шматки), ДРІБНИ́ТИ, РОЗДРІ́БНЮВАТИ, ЗДРІ́БНЮВАТИ, ДРОБИ́ТИ, РОЗДРО́БЛЮВАТИ (РОЗДРОБЛЯ́ТИ), КРИШИ́ТИ, РОЗКРИ́ШУВАТИ, СІКТИ. — Док. Словник синонімів української мови
кришити — Криши́ти, кришу́, кри́шиш, -шать; кри́шачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кришити — КРИШИ́ТИ, кришу́, кри́шиш, недок., перех. 1. Розколювати, розбивати, подрібнювати щось на дрібні шматочки, на крихти. [Антось:] Руки в нього ти бачив? Залізо можна кришити (Мик. Словник української мови в 11 томах
кришити — Криши́ти, -шу́, -шиш гл. 1) Крошить. Ой сип сірівець та криши петрушку. Шевч. Чого не люблю, того і у борщ не кришу. Ном. № 5075. 2) Рубить. Дід і почне кришить татар, як локшину. Стор. 3) Рѣзать, разрѣзывать. Сало кришене стоїть на столі. Г. Барв. 201. Словник української мови Грінченка