кровопролиття
КРОВОПРОЛИ́ТТЯ́, и́ття́, с.
Масове знищення людей; масові вбивства, різня.
В Німеччині .. зграя злочинців готувалась до нових кровопролить (Н. Рибак);
При бажанні можна вчасно припинити непотрібне кровопролиття (П. Кочура);
Єдине, що любив [Селім], окрім війни та кровопролиття, – це хіба що грубі вояцькі пісні та темні ісламські мудрування (П. Загребельний);
– Усе це, панове, добре і навіть романтично, – сказав Завірюха. – Але з кровопролиттям треба припиняти (В. Шкляр);
Спускався він до пивниці, дещо втішений, адже небесна битва не земне кровопролиття, а палаюча липа, як він упевнився, не становила безпосередньої загрози його обійстю (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)