кровотеча

КРОВОТЕ́ЧА, і, ж., фізіол.

Витікання крові з кровоносних судин унаслідок порушення цілості їхніх стінок, що загрожує небезпечними наслідками.

В завзятті бою він не помічав ні болю, ні кровотечі (О. Довженко);

Хвора поступила до клініки з небезпечною кровотечею (Ю. Смолич);

– Хворий потребує спокою, щоб не виникло кровотечі. Ви це знаєте незгірше за мене (Г. Пагутяк);

Стрілу ми вийняли, кровотеча припинилася, легені й серце працювали нормально (О. Авраменко, В. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. кровотеча — кровоте́ча іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кровотеча — -і, ж. Витікання крові за межі кровоносних судин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кровотеча — Кровоте́ча, -чі, -чі, -чею; -те́чі, -те́ч  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кровотеча — КРОВОТЕ́ЧА, і, ж. Витікання крові за межі кровоносних судин. В завзятті бою він не помічав ні болю, ні кровотечі (Довж., І, 1958, 286); Хвора поступила до клініки з небезпечною кровотечею (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 146).  Словник української мови в 11 томах