кровотеча

КРОВОТЕ́ЧА, і, ж. Витікання крові за межі кровоносних судин.

В завзятті бою він не помічав ні болю, ні кровотечі (Довж., І, 1958, 286);

Хвора поступила до клініки з небезпечною кровотечею (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 146).

Значення в інших словниках

1. кровотеча — кровоте́ча іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кровотеча — -і, ж. Витікання крові за межі кровоносних судин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кровотеча — КРОВОТЕ́ЧА, і, ж., фізіол. Витікання крові з кровоносних судин унаслідок порушення цілості їхніх стінок, що загрожує небезпечними наслідками. В завзятті бою він не помічав ні болю, ні кровотечі (О.  Словник української мови у 20 томах
4. кровотеча — Кровоте́ча, -чі, -чі, -чею; -те́чі, -те́ч  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)