кропило

КРОПИ́ЛО, а, с.

Квач для кроплення свяченою водою під час християнських обрядів.

Поміж возами Попи з кропилами пішли (Т. Шевченко);

Слідом за гетьманом ходили понад військом попи з кропилом і благословляли козаків на славну смерть за святу віру (А. Кащенко);

На кріпосному мурі стояв ксьондз і кропив уланів кропилом (О. Довженко);

У кутку рясніли образи, королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. кропило — кропи́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кропило — Церковний предмет — щітка для кроплення свяченою водою  Словник церковно-обрядової термінології
3. кропило — -а, с. Зв'язаний докупи жмуток трави, кінського волосу тощо для кроплення свяченою водою під час деяких християнських обрядів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кропило — Кропи́ло, -ла, -лу; -пи́ла, -пи́л  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кропило — КРОПИ́ЛО, а, с. Зв’язаний докупи жмуток трави, кінського волосу тощо для кроплення свяченою водою під час деяких християнських обрядів. Поміж возами Попи з кропилами пішли (Шевч.  Словник української мови в 11 томах