1. Словник української мови у 20 томах

кропило

КРОПИ́ЛО, а, с.

Квач для кроплення свяченою водою під час християнських обрядів.

Поміж возами Попи з кропилами пішли (Т. Шевченко);

Слідом за гетьманом ходили понад військом попи з кропилом і благословляли козаків на славну смерть за святу віру (А. Кащенко);

На кріпосному мурі стояв ксьондз і кропив уланів кропилом (О. Довженко);

У кутку рясніли образи, королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кропило — кропи́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кропило — Церковний предмет — щітка для кроплення свяченою водою Словник церковно-обрядової термінології
  3. кропило — -а, с. Зв'язаний докупи жмуток трави, кінського волосу тощо для кроплення свяченою водою під час деяких християнських обрядів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кропило — Кропи́ло, -ла, -лу; -пи́ла, -пи́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кропило — КРОПИ́ЛО, а, с. Зв’язаний докупи жмуток трави, кінського волосу тощо для кроплення свяченою водою під час деяких християнських обрядів. Поміж возами Попи з кропилами пішли (Шевч. Словник української мови в 11 томах