круглолиций
КРУГЛОЛИ́ЦИЙ, я, е.
Який має кругле обличчя; кругловидий.
Микита був схожий на батька, круглолиций, з великими сірими очима (Ю. Збанацький);
Малій три з половиною роки, вона пухкенька, круглолиця, схожа на ангела (Ю. Мушкетик);
Круглолиця, запнута білою хустиною, з-під якої світлі кучері вибивалися, у крапчастій ситцевій суконці, Настя зупинилася і здивовано тонкі брови звела (І. Нижник);
Трималися попід руки зі своїми супутниками круглолиці жінки у кумедних капелюшках та широких пальтах (Г. Вдовиченко);
* Образно. Із-за лісу, з-за туману, Місяць випливає, Червоніє, круглолиций, Горить, а не сяє (Т. Шевченко);
// у знач. ім. круглоли́ций, цього, ч. Людина з круглим обличчям.
Старий єгер похмуро глянув на круглолицього (О. Бердник);
По вулиці їхав допотопний кабріолет, за кермом сидів круглолиций, схожий на кота, старий, а в глибині ховалася жінка з худим, жовтим обличчям і довгообразий юнак (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)