1. Словник української мови у 20 томах

круглолиций

КРУГЛОЛИ́ЦИЙ, я, е.

Який має кругле обличчя; кругловидий.

Микита був схожий на батька, круглолиций, з великими сірими очима (Ю. Збанацький);

Малій три з половиною роки, вона пухкенька, круглолиця, схожа на ангела (Ю. Мушкетик);

Круглолиця, запнута білою хустиною, з-під якої світлі кучері вибивалися, у крапчастій ситцевій суконці, Настя зупинилася і здивовано тонкі брови звела (І. Нижник);

Трималися попід руки зі своїми супутниками круглолиці жінки у кумедних капелюшках та широких пальтах (Г. Вдовиченко);

* Образно. Із-за лісу, з-за туману, Місяць випливає, Червоніє, круглолиций, Горить, а не сяє (Т. Шевченко);

// у знач. ім. круглоли́ций, цього, ч. Людина з круглим обличчям.

Старий єгер похмуро глянув на круглолицього (О. Бердник);

По вулиці їхав допотопний кабріолет, за кермом сидів круглолиций, схожий на кота, старий, а в глибині ховалася жінка з худим, жовтим обличчям і довгообразий юнак (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. круглолиций — круглоли́ций прикметник Орфографічний словник української мови
  2. круглолиций — див. круглий Словник синонімів Вусика
  3. круглолиций — -цього, ч. Той, у кого кругле обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. круглолиций — Круглоли́ций, -ця, -це, -цього, -цьої Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. круглолиций — Круглоли́ций, -а, -е = кругловидий. Із за лісу, з за туману місяць випливав, червоніє круглолиций, горить, а не сяє. Шевч. Словник української мови Грінченка