крумкання
КРУ́МКАННЯ, я, с.
Дія за знач. кру́мкати та звуки, утворювані цією дією.
Про бурю спогад – жовті складки піни, Туман їдкий, де був потоп і грім, Де грала повідь – крумкання жабине (М. Рильський);
– Ти дивись, наш сорокопуд розкаркався нині, як ворона, бодай тобі з твоїм крумканням! – звіркувато блимнув Грищенко (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)