крупа

КРУПА́, и́, ж., рідко.

1. Те саме, що крупи́.

Коли я почав їсти, мені здалося, що ніколи в житті ще не їв такого смачного супу з вівсяної крупи і такого доброго ячного хліба, від якого аж шелестіло в роті (І. Кирій);

Василеві пощастило заробити борошна, вершків, крупи (О. Бердник);

Маю кілька пачок вермішелі швидкого приготування, а ще кілограм гречаної крупи (Любко Дереш);

Сипалась крупа, а потім мокрий сніг завихрився і встеляв дорогу й степ (Ю. Яновський);

З неба сипалася дрібненька мряка з крупою (С. Тельнюк);

За вікном падав сніг і стукотів крупою по вікнах, шибки від того сухо потріскували (Валерій Шевчук).

2. Те саме, що крупи́на.

Крупа крупу гонить, а крупу і чорт не догонить (прислів'я);

Є місця, де деревини – як крупа від крупи в московськім куліші [кулеші] (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. Крупа — Кру́па прізвище  Орфографічний словник української мови
2. крупа — -и, ж., рідко. 1》 Те саме, що крупи. 2》 Те саме, що крупина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крупа — СНІГ (атмосферні опади у вигляді білих кристаликів), СНІГОПА́Д, ПОРО́ША, КРУПА́, КРУПИ́. А ми над озером сиділи... Читав Тадейович якраз, І плач гусей осиротілий, І сніг раптовий вразив нас (М.  Словник синонімів української мови
4. крупа — КРУПА́, и, ж., рідко. 1. Те саме, що крупи́. Зерно сип на камінь знову; Жде крупа тебе давно, В ступах виспіло пшоно (Щог., Поезії, 1958, 196); Насунулись хмари, посипалася крупа пополовині з.. дощем (Н.-Лев., IV, 1956, 260). Де́рти (дра́ти) крупу́ див.  Словник української мови в 11 томах