крупина
КРУПИ́НА, и, ж.
1. Окреме зернятко крупів.
Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною (Номис);
Коли ви одного вівсяного зерна не потрапите зберегти, не шануватимете крупини, щупка муки, сорочки, чобота, не вшануєте ви й худобини, ані себе самих (У. Самчук);
Мати з оглядкою варила пісний борщ, а про кашу й не згадували, не мали в хаті ні крупини (І. Кирій).
2. Маленька частина чого-небудь.
Поніс на нього [Іоана] той вітер пісок. Крупини билися об його тіло і сікли обличч (Валерій Шевчук);
Іскри направду цвіркали в мої долоні, гарячі крупини сипалися на трут, але губка не тліла (М. Дочинець).
Словник української мови (СУМ-20)