1. Словник української мови у 20 томах

крупина

КРУПИ́НА, и, ж.

1. Окреме зернятко крупів.

Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною (Номис);

Коли ви одного вівсяного зерна не потрапите зберегти, не шануватимете крупини, щупка муки, сорочки, чобота, не вшануєте ви й худобини, ані себе самих (У. Самчук);

Мати з оглядкою варила пісний борщ, а про кашу й не згадували, не мали в хаті ні крупини (І. Кирій).

2. Маленька частина чого-небудь.

Поніс на нього [Іоана] той вітер пісок. Крупини билися об його тіло і сікли обличч (Валерій Шевчук);

Іскри направду цвіркали в мої долоні, гарячі крупини сипалися на трут, але губка не тліла (М. Дочинець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крупина — крупи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. крупина — -и, ж. Окреме зернятко крупів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крупина — КРУПИ́НА, и, ж. Окреме зернятко крупів. Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною (Номис, 1864, № 12321). Словник української мови в 11 томах
  4. крупина — Крупи́на, -ни ж. Зернышко крупы. Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною. Ном. № 12321. Словник української мови Грінченка