крупинка
КРУПИ́НКА, и, ж.
Зменш. до крупи́на.
Був я в дворі Касяненка: там діти грудні, а ці прилізли, риються в колисках... дітей викидають просто додолу і дошукуються під пелюшками, чи нема крупинок, бережених на кашку; все чисто забирають (В. Барка);
Я кидаю цю сіль у воду і дивлюся, як тануть маленькі білі крупинки (В. Лис);
Витягає [пані Стася] з шафки високе полив'яне горня, більше схоже на банячок, висипає до нього цукор зі склянки, а в спорожнілу склянку, до денця якої пристали крупинки цукру, насипає борошно (Г. Вдовиченко);
Перший сніг порошив у очі колючими крупинками (Р. Іваничук);
Крупинки сажі засмічували пісок (В. Домонтович);
На рідких Денисових вусах звисли цукруваті крупинки м'якишу дині (С. Добровольський);
* Образно. Кожна крупинка нашого досвiду коштує здоров'я, навiть рокiв життя (Р. Андріяшик).
Значення в інших словниках
- крупинка — крупи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- крупинка — -и, ж. Зменш. до крупина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крупинка — див. кришка Словник чужослів Павло Штепа
- крупинка — КРУПИ́НКА, и, ж. Зменш. до крупи́на. Треба нам всім жити одностайно, бо коли кожна крупинка сама по собі — каші не звариш (Колг. Укр., 2, 1956, 28); На вершині хмари, де температура повітря досягає мінус 10-15 градусів, народжується снігова крупинка (Знання.., 6, 1965, 16). Словник української мови в 11 томах