крупорушка
КРУПОРУ́ШКА, и, ж., розм.
Те саме, що круподе́рня.
Повітове містечко Глобине, де мешкала сестра пана генерала Параскева Іванівна, власниця парового млина з крупорушкою, розташоване на притоці Псла (І. Роздобудько);
Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата, – співаючи, зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки (М. Стельмах);
Біля млина сьогодні людно. Працюють не лише обидва камені, але й крупорушка (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)