крутизна
КРУТИ́ЗНА, и, ж.
1. Якість за знач. крути́й 1–4.
Крута гора забиває дух. Але розвідники наче й не відчувають тієї крутизни (В. Кучер);
Поглядаю на круту петлю шосейки, яка оперізує скелю, – та ж крутизна повороту, і скеля та ж сама, вона схожа на спину двогорбого верблюда (Є. Доломан);
Учора ураганний вітер продемонстрував свою силу і крутизну, зруйнувавши багато будівель, обірвавши дроти, зламавши або вирвавши з корінням дерева (з газ.).
2. перен., розм. Якість за знач. крути́й 8.
Великий життєвий шлях в тяжкій крутизні піднімався перед ним (М. Стельмах);
Хіба дійдуть твої думки до цієї перестражданої жінки, яку саме горе вчило, як ходити по крутизнах життя (О. Гончар).
3. Те саме, що кру́ча 1.
Ще не здіймалися іти [Івась і Карпо], мов роздумували, як то по такій крутизні карабкатися (Панас Мирний);
Рут перша вишмигнула Із кам'яного отвору і, тримаючись за низькі кущі, які росли серед каміння, сторожко пройшлась понад прямовисною крутизною (М. Руденко);
Він спостерігав за тим, як Лукас спускається з дикої крутизни, несвідомо хапався за Абдаллаха, що догідливо стояв поруч (П. Загребельний);
// Крутий узвіз.
На крутизні коні, напружуючись, захропіли, і всім довелося встати (О. Гончар);
Машина заскакала по нерівній дорозі. Виючи, вибиралася на крутизну. Потім спускалася вниз (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)