крутий
КРУТИ́Й, а́, е́.
1. Майже прямовисний; стрімкий; протилежне пологий, положистий.
Хмарочки стали розходитись .. і покотились геть-геть за крутії гори (Г. Квітка-Основ'яненко);
Максим Колиберда натрапив таки каменюку і пошпурив на Данила. Камінь виписав круту траєкторію в чистому небі (Ю. Смолич);
Знову були сходи, круті сходи кудись униз, майже нічим не освітлені (Ю. Андрухович);
// Обривистий, урвистий, прямовисний (про берег, схил урвища і т. ін.).
Круті глинясті стіни урвища жовтіли (М. Коцюбинський);
Є на Дніпрі крутий і шпилястий берег (Яків Баш);
Він знову їде побачити круті терикони Донбасу, ласкаві гаї Полтавщини (М. Бажан);
// Високо піднятий, бурхливий (про хвилю, морський прибій).
Грає море, Хвилю підіймаючи круту (А. Малишко);
Восени воно [море] як розштормиться, то добиває крутою хвилею аж до цього пагорба (О. Гончар);
// перен. Дуже сильний, відчутний (про підвищення рівня розвитку чогось).
– От здорово! – ще раз підскочила дружина. – Як прекрасно придумано – і круте піднесення сільського господарства, і зміцнення сім'ї! Одночасно! (Остап Вишня).
2. Дуже загнутий, вигнутий, сильно закручений.
Корови поважно несли в обори своє голе рожеве вим'я та круті роги (М. Коцюбинський);
– Ходімо, ходімо, – охоче обізвався славнозвісний кошовий, закидаючи за вухо крутого вуса (Остап Вишня);
// Чітко окреслений, опуклий, рельєфний (про чоло, ніс і т. ін.).
В цього [парубка] невеличка борода.., крутий високий лоб (Б. Грінченко);
Оцей .. кремезний, вилицюватий юнак з крутим підборіддям завжди .. нагонить на інших настрій діловитості і серйозності (О. Гончар).
3. Дуже вигнутий, не поступовий (про поворот шляху, річки і т. ін.).
Далі крутими завертнями повертала вона [річка] до гори (Панас Мирний);
Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (М. Коцюбинський);
Проїхали і цей кілометр, а дорозі ще не кінець, це тільки крутий поворот (О. Гончар);
// перен. Несподіваний, раптовий (про зміну в поведінці, суспільних явищах, подіях і т. ін.).
Своєю вдачею Єфремов був еволюціоніст, а не прибічник крутих радикальних заходів (Б. Антоненко-Давидович);
Сталась з людиною зміна крута (С. Олійник);
Вони були неабияк схвильовані в передчутті крутого повороту їхньої долі (О. Авраменко, В. Авраменко);
// перен. З відчутними, помітними переходами (про мелодію).
Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (О. Ільченко).
4. Суворий, твердий, непіддатливий (про характер, вдачу людини й про людину з таким характером); протилежне лагідний.
Він боявся батька, його крутого норову, твердого слова (І. Нечуй-Левицький);
При його гордому й крутому характері це був великий іспит (І. Багряний);
Виказувала .. характер тільки Варвара; сувора, крута і справедлива дівчина (І. Волошин);
// перен. Рвучкий, сильний, лютий (про вітер, мороз).
Од вітру крутого закрившись полою, .. Черкнув [партизан] сірника (Л. Первомайський);
– А хто з нас забуде.., Як бив із крутими вітрами у тіло .. Нещадний, колючий пісок? (М. Гірник).
5. розм. Міцний, твердий.
На крутеє дерево треба крутого клина (Номис);
– Бачте, яка буйна [картопля]! А вгризніте [вгризніть], яка крута! (Ганна Барвінок);
* Образно. Сокира рубала Японські дроти на льоту, Так, мовби сто років збирала Для помсти цю силу круту (М. Нагнибіда);
// Туго зав'язаний, сплетений.
Разом із цим ще одне так різко випливало з давнини: нагай на батьківській червоножилавій руці – крутий, ушестеро переплетений (Є. Кротевич);
* Образно. Я почав марити, як-то осього крутого вузлика, що лихе життя його зав'язало, добродій становий буде розв'язувати? (Панас Мирний).
6. Дуже насичений, міцний (про настій, навар, тютюн і т. ін.).
В хаті повно людей. Намоклі сіряки, крутий тютюн, .. кашель... (І. Микитенко);
– Скажи, ласкав будь, Федорові, щоб зготував мені крутого чаю (Василь Шевчук);
// Важкий для вдихання.
Крутий запах кожуха й мужеського тіла різав їй ніздрі (Г. Хоткевич);
Круте повітря на морозі не продихнеш (Григорій Тютюнник);
* Образно. Люблю клопоти, й землю, й цвіт, Своїм горбом, як кажуть, чую Його [життя] крутий солоний піт (А. Малишко).
7. Дуже густий, щільний внаслідок тривалого варіння (про їжу).
І ласощі все тільки їли [праведники], .. Крутії яйця з сирівцем (І. Котляревський);
Каша у нас пшоняна, крута, увариста (Ю. Яновський);
// Густо замішаний (про тісто).
Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (К. Гордієнко);
Разом з дітьми їв [капітан] картоплю в мундирах та крутий яшниковий хліб (О. Гончар);
// В'язкий, тягучий (про мокрий ґрунт).
Здавалося – йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме .. дощ (О. Гончар);
– Почнемо! Замішуй круту грязюку і подавай. Мул попався тужавий, з глиною (В. Близнець);
// перен. Низький, сильний (про голос); густий (у 4 знач.).
Цибатий Невкипілий .. дзьобав крутим басом Муху Івана (А. Головко).
8. перен., розм. Дуже складний для розуміння.
[Лікар:] Говориш ти загадками крутими! (І. Франко);
В дитячих головах тиснуться не дитячі круті мислі (А. Головко);
// Який важко сприймається, засвоюється (про слово, мелодію і т. ін.).
Не круте ймення, та забула (Сл. Б. Грінченка);
Килигей неквапом розгорнув списаний крутими закарлючками папір (О. Гончар);
// Сповнений труднощів; важкий, складний.
Хвилина була крута (Панас Мирний);
І куте слово теж не зле-бо В горнилі душ нести сюди, Де мудрість віку в дні круті Стоїть в величній простоті (А. Малишко).
9. перен. Гострий, різкий, дошкульний (про вислів, розмову і т. ін.).
Зразу став [Барабаш] коня оглядати: заглянув у рот, похмурився ще дужче і крізь зуби, може, й слово круте якесь (А. Головко);
Крутою була розмова (О. Гончар);
Зчинилася між ними сварка: спершу словами крутими зчепилися, а тоді .. на ножі пішли (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
// Грубий, брутальний (про лайку).
Скиба похмурий дивиться на них якийсь час і стиха, без слів, самими губами, вивернув із себе круту лайку (А. Головко);
Крута лайка супроводжувала їх [козаків] з двору (Іван Ле);
// Непристойний, масний (про жарт, анекдот і т. ін.).
Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (А. Головко);
Мов мурашня, копошиться людська маса, вигукуючи круті слова, гогоче (М. Чабанівський).
10. розм., перен. Особливий, рішучий, неординарний і т. ін., який має певні специфічні якості.
– Знаєш, я не такий уже й крутий програміст... (Ю. Винничук);
Суто механічний прийом: робиш круту підмальовочку, два-три, рукою майстра, мазки авангарду в прикиді, з викликом виходиш на вулицю (О. Забужко);
Їхня єдина донька підросла .., генерал купив їй прикольну двокімнатну квартиру в крутому будинку на площі, з видом на муніципалітет (С. Жадан);
// Особлива, рішуча, неординарна і т. ін. людина.
Я блефував, коли корчив із себе крутого (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)