Словник української мови у 20 томах

крутий

КРУТИ́Й, а́, е́.

1. Майже прямовисний; стрімкий; протилежне пологий, положистий.

Хмарочки стали розходитись .. і покотились геть-геть за крутії гори (Г. Квітка-Основ'яненко);

Максим Колиберда натрапив таки каменюку і пошпурив на Данила. Камінь виписав круту траєкторію в чистому небі (Ю. Смолич);

Знову були сходи, круті сходи кудись униз, майже нічим не освітлені (Ю. Андрухович);

// Обривистий, урвистий, прямовисний (про берег, схил урвища і т. ін.).

Круті глинясті стіни урвища жовтіли (М. Коцюбинський);

Є на Дніпрі крутий і шпилястий берег (Яків Баш);

Він знову їде побачити круті терикони Донбасу, ласкаві гаї Полтавщини (М. Бажан);

// Високо піднятий, бурхливий (про хвилю, морський прибій).

Грає море, Хвилю підіймаючи круту (А. Малишко);

Восени воно [море] як розштормиться, то добиває крутою хвилею аж до цього пагорба (О. Гончар);

// перен. Дуже сильний, відчутний (про підвищення рівня розвитку чогось).

– От здорово! – ще раз підскочила дружина. – Як прекрасно придумано – і круте піднесення сільського господарства, і зміцнення сім'ї! Одночасно! (Остап Вишня).

2. Дуже загнутий, вигнутий, сильно закручений.

Корови поважно несли в обори своє голе рожеве вим'я та круті роги (М. Коцюбинський);

– Ходімо, ходімо, – охоче обізвався славнозвісний кошовий, закидаючи за вухо крутого вуса (Остап Вишня);

// Чітко окреслений, опуклий, рельєфний (про чоло, ніс і т. ін.).

В цього [парубка] невеличка борода.., крутий високий лоб (Б. Грінченко);

Оцей .. кремезний, вилицюватий юнак з крутим підборіддям завжди .. нагонить на інших настрій діловитості і серйозності (О. Гончар).

3. Дуже вигнутий, не поступовий (про поворот шляху, річки і т. ін.).

Далі крутими завертнями повертала вона [річка] до гори (Панас Мирний);

Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (М. Коцюбинський);

Проїхали і цей кілометр, а дорозі ще не кінець, це тільки крутий поворот (О. Гончар);

// перен. Несподіваний, раптовий (про зміну в поведінці, суспільних явищах, подіях і т. ін.).

Своєю вдачею Єфремов був еволюціоніст, а не прибічник крутих радикальних заходів (Б. Антоненко-Давидович);

Сталась з людиною зміна крута (С. Олійник);

Вони були неабияк схвильовані в передчутті крутого повороту їхньої долі (О. Авраменко, В. Авраменко);

// перен. З відчутними, помітними переходами (про мелодію).

Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (О. Ільченко).

4. Суворий, твердий, непіддатливий (про характер, вдачу людини й про людину з таким характером); протилежне лагідний.

Він боявся батька, його крутого норову, твердого слова (І. Нечуй-Левицький);

При його гордому й крутому характері це був великий іспит (І. Багряний);

Виказувала .. характер тільки Варвара; сувора, крута і справедлива дівчина (І. Волошин);

// перен. Рвучкий, сильний, лютий (про вітер, мороз).

Од вітру крутого закрившись полою, .. Черкнув [партизан] сірника (Л. Первомайський);

– А хто з нас забуде.., Як бив із крутими вітрами у тіло .. Нещадний, колючий пісок? (М. Гірник).

5. розм. Міцний, твердий.

На крутеє дерево треба крутого клина (Номис);

– Бачте, яка буйна [картопля]! А вгризніте [вгризніть], яка крута! (Ганна Барвінок);

* Образно. Сокира рубала Японські дроти на льоту, Так, мовби сто років збирала Для помсти цю силу круту (М. Нагнибіда);

// Туго зав'язаний, сплетений.

Разом із цим ще одне так різко випливало з давнини: нагай на батьківській червоножилавій руці – крутий, ушестеро переплетений (Є. Кротевич);

* Образно. Я почав марити, як-то осього крутого вузлика, що лихе життя його зав'язало, добродій становий буде розв'язувати? (Панас Мирний).

6. Дуже насичений, міцний (про настій, навар, тютюн і т. ін.).

В хаті повно людей. Намоклі сіряки, крутий тютюн, .. кашель... (І. Микитенко);

– Скажи, ласкав будь, Федорові, щоб зготував мені крутого чаю (Василь Шевчук);

// Важкий для вдихання.

Крутий запах кожуха й мужеського тіла різав їй ніздрі (Г. Хоткевич);

Круте повітря на морозі не продихнеш (Григорій Тютюнник);

* Образно. Люблю клопоти, й землю, й цвіт, Своїм горбом, як кажуть, чую Його [життя] крутий солоний піт (А. Малишко).

7. Дуже густий, щільний внаслідок тривалого варіння (про їжу).

І ласощі все тільки їли [праведники], .. Крутії яйця з сирівцем (І. Котляревський);

Каша у нас пшоняна, крута, увариста (Ю. Яновський);

// Густо замішаний (про тісто).

Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (К. Гордієнко);

Разом з дітьми їв [капітан] картоплю в мундирах та крутий яшниковий хліб (О. Гончар);

// В'язкий, тягучий (про мокрий ґрунт).

Здавалося – йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме .. дощ (О. Гончар);

– Почнемо! Замішуй круту грязюку і подавай. Мул попався тужавий, з глиною (В. Близнець);

// перен. Низький, сильний (про голос); густий (у 4 знач.).

Цибатий Невкипілий .. дзьобав крутим басом Муху Івана (А. Головко).

8. перен., розм. Дуже складний для розуміння.

[Лікар:] Говориш ти загадками крутими! (І. Франко);

В дитячих головах тиснуться не дитячі круті мислі (А. Головко);

// Який важко сприймається, засвоюється (про слово, мелодію і т. ін.).

Не круте ймення, та забула (Сл. Б. Грінченка);

Килигей неквапом розгорнув списаний крутими закарлючками папір (О. Гончар);

// Сповнений труднощів; важкий, складний.

Хвилина була крута (Панас Мирний);

І куте слово теж не зле-бо В горнилі душ нести сюди, Де мудрість віку в дні круті Стоїть в величній простоті (А. Малишко).

9. перен. Гострий, різкий, дошкульний (про вислів, розмову і т. ін.).

Зразу став [Барабаш] коня оглядати: заглянув у рот, похмурився ще дужче і крізь зуби, може, й слово круте якесь (А. Головко);

Крутою була розмова (О. Гончар);

Зчинилася між ними сварка: спершу словами крутими зчепилися, а тоді .. на ножі пішли (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Грубий, брутальний (про лайку).

Скиба похмурий дивиться на них якийсь час і стиха, без слів, самими губами, вивернув із себе круту лайку (А. Головко);

Крута лайка супроводжувала їх [козаків] з двору (Іван Ле);

// Непристойний, масний (про жарт, анекдот і т. ін.).

Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (А. Головко);

Мов мурашня, копошиться людська маса, вигукуючи круті слова, гогоче (М. Чабанівський).

10. розм., перен. Особливий, рішучий, неординарний і т. ін., який має певні специфічні якості.

– Знаєш, я не такий уже й крутий програміст... (Ю. Винничук);

Суто механічний прийом: робиш круту підмальовочку, два-три, рукою майстра, мазки авангарду в прикиді, з викликом виходиш на вулицю (О. Забужко);

Їхня єдина донька підросла .., генерал купив їй прикольну двокімнатну квартиру в крутому будинку на площі, з видом на муніципалітет (С. Жадан);

// Особлива, рішуча, неординарна і т. ін. людина.

Я блефував, коли корчив із себе крутого (Любко Дереш).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. крутий — (наближений до вертикалі) стрімкий, прямовисний, урвистий.  Словник синонімів Полюги
  2. Крутий — Крути́й іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
  3. крутий — (схил) стрімкий, стрімчастий, КРУТОБЕРЕГИЙ, урвистий, прямовисний; (- роги) закручений; (- чоло) окреслений, рельєфний; (скрут) не плавний; (- зміну) раптовий, несподіваний, різкий, відчутний; (норов) суворий, твердий, не піддатливий; (вітер) рвучкий...  Словник синонімів Караванського
  4. крутий — I крутенький, крутоберегий, крутобережний, крутобокий, крутогірний, крутогорбий, крутолобий, круторогий, круточолий, крутоярий, крутуватий, обривчастий, стрімкий, стрімкуватий, стрімчакуватий, стрімчастий II див. характерний  Словник синонімів Вусика
  5. крутий — -а, -е. 1》 Майже прямовисний; стрімкий; прот. пологий, положистий. || Урвистий, прямовисний (про берег, стіну урвища). || Високо піднятий, бурхливий (про хвилю, морський прибій). || перен. Дуже сильний, відчутний (про підвищення рівня розвитку чогось).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. крутий — 1. стрімкий, стрімчастий, лрикрий 2. суворий, вовкодух, злючий, злісний, злостивий, лихий, нелюд, див. сердитися, яросний  Словник чужослів Павло Штепа
  7. крутий — А, -е. 1. Сильний, впливовий, грошовитий (про лю-дину). Крутий хлопець Віктор багато подарував би Анжелі (Дзеркало тижня). Однак я блефував, коли корчив із себе крутого (Л. Дереш). 2. Модний, сучасний, гарний (про якість).  Словник сучасного українського сленгу
  8. крутий — 1. -ого, ч.; крим. Засуджений авторитетний рецидивіст. БСРЖ, 295, СЖЗ, 57; ЯБМ, 1, 479. 2. -ого, ч.; маф. Член мафістської "сім'ї" високого рангу — рішучий, сміливий, безжалісний. ЯБМ, 1, 479. 3. -а, -е; мол.; схвальн.  Словник жарґонної лексики української мови
  9. крутий — круті́ поворо́ти. Різкі зміни в суспільстві, в житті, в поведінці кого-небудь і т. ін. Мінялися влади. Круті повороти робило життя (О. Гончар); — Я-то вийму (руки з галіфе), а от подивимося, що з тебе вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають (Григорій Тютюнник).  Фразеологічний словник української мови
  10. крутий — ВИСО́КИЙ (який має велику відстань знизу догори), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПІДХМА́РНИЙ підсил. перев. поет.; ВИСО́ТНИЙ (перев. про споруду); ГІНКИ́Й, ПРОГО́НИСТИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
  11. крутий — КРУТИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний; стрімкий; протилежне пологий, положистий. Хмарочки стали розходитись.. і покотились геть-геть за крутії гори (Кв.-Осн., II, 1956, 41); Максим Колиберда натрапив таки каменюку і пошпурив на Данила.  Словник української мови в 11 томах
  12. крутий — Крути́й, -а́, -е́ 1) Крутой. Буду крутії гори копати. Мет. 2) Сильно загнутый. Молодик-гвоздик! тобі — на уповня, мені — на здоров'я; тобі круті роги, мені чорні брови. Ном. № 286. Поцілуй же мене... у крутий усок. КС. 1882. X. 27. крутий ряд.  Словник української мови Грінченка