крутий

КРУТИ́Й, а́, е́.

1. Майже прямовисний; стрімкий; протилежне пологий, положистий.

Хмарочки стали розходитись .. і покотились геть-геть за крутії гори (Г. Квітка-Основ'яненко);

Максим Колиберда натрапив таки каменюку і пошпурив на Данила. Камінь виписав круту траєкторію в чистому небі (Ю. Смолич);

Знову були сходи, круті сходи кудись униз, майже нічим не освітлені (Ю. Андрухович);

// Обривистий, урвистий, прямовисний (про берег, схил урвища і т. ін.).

Круті глинясті стіни урвища жовтіли (М. Коцюбинський);

Є на Дніпрі крутий і шпилястий берег (Яків Баш);

Він знову їде побачити круті терикони Донбасу, ласкаві гаї Полтавщини (М. Бажан);

// Високо піднятий, бурхливий (про хвилю, морський прибій).

Грає море, Хвилю підіймаючи круту (А. Малишко);

Восени воно [море] як розштормиться, то добиває крутою хвилею аж до цього пагорба (О. Гончар);

// перен. Дуже сильний, відчутний (про підвищення рівня розвитку чогось).

– От здорово! – ще раз підскочила дружина. – Як прекрасно придумано – і круте піднесення сільського господарства, і зміцнення сім'ї! Одночасно! (Остап Вишня).

2. Дуже загнутий, вигнутий, сильно закручений.

Корови поважно несли в обори своє голе рожеве вим'я та круті роги (М. Коцюбинський);

– Ходімо, ходімо, – охоче обізвався славнозвісний кошовий, закидаючи за вухо крутого вуса (Остап Вишня);

// Чітко окреслений, опуклий, рельєфний (про чоло, ніс і т. ін.).

В цього [парубка] невеличка борода.., крутий високий лоб (Б. Грінченко);

Оцей .. кремезний, вилицюватий юнак з крутим підборіддям завжди .. нагонить на інших настрій діловитості і серйозності (О. Гончар).

3. Дуже вигнутий, не поступовий (про поворот шляху, річки і т. ін.).

Далі крутими завертнями повертала вона [річка] до гори (Панас Мирний);

Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (М. Коцюбинський);

Проїхали і цей кілометр, а дорозі ще не кінець, це тільки крутий поворот (О. Гончар);

// перен. Несподіваний, раптовий (про зміну в поведінці, суспільних явищах, подіях і т. ін.).

Своєю вдачею Єфремов був еволюціоніст, а не прибічник крутих радикальних заходів (Б. Антоненко-Давидович);

Сталась з людиною зміна крута (С. Олійник);

Вони були неабияк схвильовані в передчутті крутого повороту їхньої долі (О. Авраменко, В. Авраменко);

// перен. З відчутними, помітними переходами (про мелодію).

Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (О. Ільченко).

4. Суворий, твердий, непіддатливий (про характер, вдачу людини й про людину з таким характером); протилежне лагідний.

Він боявся батька, його крутого норову, твердого слова (І. Нечуй-Левицький);

При його гордому й крутому характері це був великий іспит (І. Багряний);

Виказувала .. характер тільки Варвара; сувора, крута і справедлива дівчина (І. Волошин);

// перен. Рвучкий, сильний, лютий (про вітер, мороз).

Од вітру крутого закрившись полою, .. Черкнув [партизан] сірника (Л. Первомайський);

– А хто з нас забуде.., Як бив із крутими вітрами у тіло .. Нещадний, колючий пісок? (М. Гірник).

5. розм. Міцний, твердий.

На крутеє дерево треба крутого клина (Номис);

– Бачте, яка буйна [картопля]! А вгризніте [вгризніть], яка крута! (Ганна Барвінок);

* Образно. Сокира рубала Японські дроти на льоту, Так, мовби сто років збирала Для помсти цю силу круту (М. Нагнибіда);

// Туго зав'язаний, сплетений.

Разом із цим ще одне так різко випливало з давнини: нагай на батьківській червоножилавій руці – крутий, ушестеро переплетений (Є. Кротевич);

* Образно. Я почав марити, як-то осього крутого вузлика, що лихе життя його зав'язало, добродій становий буде розв'язувати? (Панас Мирний).

6. Дуже насичений, міцний (про настій, навар, тютюн і т. ін.).

В хаті повно людей. Намоклі сіряки, крутий тютюн, .. кашель... (І. Микитенко);

– Скажи, ласкав будь, Федорові, щоб зготував мені крутого чаю (Василь Шевчук);

// Важкий для вдихання.

Крутий запах кожуха й мужеського тіла різав їй ніздрі (Г. Хоткевич);

Круте повітря на морозі не продихнеш (Григорій Тютюнник);

* Образно. Люблю клопоти, й землю, й цвіт, Своїм горбом, як кажуть, чую Його [життя] крутий солоний піт (А. Малишко).

7. Дуже густий, щільний внаслідок тривалого варіння (про їжу).

І ласощі все тільки їли [праведники], .. Крутії яйця з сирівцем (І. Котляревський);

Каша у нас пшоняна, крута, увариста (Ю. Яновський);

// Густо замішаний (про тісто).

Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (К. Гордієнко);

Разом з дітьми їв [капітан] картоплю в мундирах та крутий яшниковий хліб (О. Гончар);

// В'язкий, тягучий (про мокрий ґрунт).

Здавалося – йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме .. дощ (О. Гончар);

– Почнемо! Замішуй круту грязюку і подавай. Мул попався тужавий, з глиною (В. Близнець);

// перен. Низький, сильний (про голос); густий (у 4 знач.).

Цибатий Невкипілий .. дзьобав крутим басом Муху Івана (А. Головко).

8. перен., розм. Дуже складний для розуміння.

[Лікар:] Говориш ти загадками крутими! (І. Франко);

В дитячих головах тиснуться не дитячі круті мислі (А. Головко);

// Який важко сприймається, засвоюється (про слово, мелодію і т. ін.).

Не круте ймення, та забула (Сл. Б. Грінченка);

Килигей неквапом розгорнув списаний крутими закарлючками папір (О. Гончар);

// Сповнений труднощів; важкий, складний.

Хвилина була крута (Панас Мирний);

І куте слово теж не зле-бо В горнилі душ нести сюди, Де мудрість віку в дні круті Стоїть в величній простоті (А. Малишко).

9. перен. Гострий, різкий, дошкульний (про вислів, розмову і т. ін.).

Зразу став [Барабаш] коня оглядати: заглянув у рот, похмурився ще дужче і крізь зуби, може, й слово круте якесь (А. Головко);

Крутою була розмова (О. Гончар);

Зчинилася між ними сварка: спершу словами крутими зчепилися, а тоді .. на ножі пішли (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Грубий, брутальний (про лайку).

Скиба похмурий дивиться на них якийсь час і стиха, без слів, самими губами, вивернув із себе круту лайку (А. Головко);

Крута лайка супроводжувала їх [козаків] з двору (Іван Ле);

// Непристойний, масний (про жарт, анекдот і т. ін.).

Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (А. Головко);

Мов мурашня, копошиться людська маса, вигукуючи круті слова, гогоче (М. Чабанівський).

10. розм., перен. Особливий, рішучий, неординарний і т. ін., який має певні специфічні якості.

– Знаєш, я не такий уже й крутий програміст... (Ю. Винничук);

Суто механічний прийом: робиш круту підмальовочку, два-три, рукою майстра, мазки авангарду в прикиді, з викликом виходиш на вулицю (О. Забужко);

Їхня єдина донька підросла .., генерал купив їй прикольну двокімнатну квартиру в крутому будинку на площі, з видом на муніципалітет (С. Жадан);

// Особлива, рішуча, неординарна і т. ін. людина.

Я блефував, коли корчив із себе крутого (Любко Дереш).