1. Словник жарґонної лексики української мови

крутий

1. -ого, ч.; крим. Засуджений авторитетний рецидивіст. БСРЖ, 295, СЖЗ, 57; ЯБМ, 1, 479.

2. -ого, ч.; маф. Член мафістської "сім'ї" високого рангу — рішучий, сміливий, безжалісний. ЯБМ, 1, 479.

3. -а, -е; мол.; схвальн. Багатий, респектабельний, процвітаючий (часто пов'язаний з кримінальними структурами). Я — крутий! Встаю вранці впевненим у собі, впевненим в удачі нового дня (К. Гай, Жахи нашого майбутнього); Виявилося, він "крутий" міжнародник, має фірму, тата у верхах, і маму у верхах, а ще пише музику (Смолоскипи, 1998, № 1). БСРЖ, 295; ТСРОЖ, 86; ЯБМ, 1, 479 // -ого. Поруч, та незалежно, мовби і непричетний до оцієї компанії, твердо ступав крутий: елегантний костюм, золотий масивний перстень... (А. Морговський, Тінь птеродактиля); Був якось один молодий, зовні схожий трохи на "крутого", а трохи — на "зека" (Хрещатик, 26.10.1999).

4. -а, -е; мол. Про людину, яка досягла високого професіоналізму у певній сфері діяльности. Судячи по замашках, мужик крутий, схожий на професіонала (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб). ТСРОЖ, 88.

5. -а, -е; мол.; схвальн. Ориґінальний, екстраординарний. — Тоді ми всі були крутими авангардистами (В. Неборак, Повернення в Леополіс); Крутий абсурд. ТСРОЖ, 88; ТСРЯ, 344.

6. -а, -е. Який переходить межі норми в чомусь. Круті демографічні показники.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутий — (наближений до вертикалі) стрімкий, прямовисний, урвистий. Словник синонімів Полюги
  2. Крутий — Крути́й іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. крутий — (схил) стрімкий, стрімчастий, КРУТОБЕРЕГИЙ, урвистий, прямовисний; (- роги) закручений; (- чоло) окреслений, рельєфний; (скрут) не плавний; (- зміну) раптовий, несподіваний, різкий, відчутний; (норов) суворий, твердий, не піддатливий; (вітер) рвучкий... Словник синонімів Караванського
  4. крутий — I крутенький, крутоберегий, крутобережний, крутобокий, крутогірний, крутогорбий, крутолобий, круторогий, круточолий, крутоярий, крутуватий, обривчастий, стрімкий, стрімкуватий, стрімчакуватий, стрімчастий II див. характерний Словник синонімів Вусика
  5. крутий — -а, -е. 1》 Майже прямовисний; стрімкий; прот. пологий, положистий. || Урвистий, прямовисний (про берег, стіну урвища). || Високо піднятий, бурхливий (про хвилю, морський прибій). || перен. Дуже сильний, відчутний (про підвищення рівня розвитку чогось). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. крутий — 1. стрімкий, стрімчастий, лрикрий 2. суворий, вовкодух, злючий, злісний, злостивий, лихий, нелюд, див. сердитися, яросний Словник чужослів Павло Штепа
  7. крутий — КРУТИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний; стрімкий; протилежне пологий, положистий. Хмарочки стали розходитись .. і покотились геть-геть за крутії гори (Г. Квітка-Основ'яненко); Максим Колиберда натрапив таки каменюку і пошпурив на Данила. Словник української мови у 20 томах
  8. крутий — А, -е. 1. Сильний, впливовий, грошовитий (про лю-дину). Крутий хлопець Віктор багато подарував би Анжелі (Дзеркало тижня). Однак я блефував, коли корчив із себе крутого (Л. Дереш). 2. Модний, сучасний, гарний (про якість). Словник сучасного українського сленгу
  9. крутий — круті́ поворо́ти. Різкі зміни в суспільстві, в житті, в поведінці кого-небудь і т. ін. Мінялися влади. Круті повороти робило життя (О. Гончар); — Я-то вийму (руки з галіфе), а от подивимося, що з тебе вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  10. крутий — ВИСО́КИЙ (який має велику відстань знизу догори), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПІДХМА́РНИЙ підсил. перев. поет.; ВИСО́ТНИЙ (перев. про споруду); ГІНКИ́Й, ПРОГО́НИСТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  11. крутий — КРУТИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний; стрімкий; протилежне пологий, положистий. Хмарочки стали розходитись.. і покотились геть-геть за крутії гори (Кв.-Осн., II, 1956, 41); Максим Колиберда натрапив таки каменюку і пошпурив на Данила. Словник української мови в 11 томах
  12. крутий — Крути́й, -а́, -е́ 1) Крутой. Буду крутії гори копати. Мет. 2) Сильно загнутый. Молодик-гвоздик! тобі — на уповня, мені — на здоров'я; тобі круті роги, мені чорні брови. Ном. № 286. Поцілуй же мене... у крутий усок. КС. 1882. X. 27. крутий ряд. Словник української мови Грінченка