крутобокий
КРУТОБО́КИЙ, а, е.
1. Який має круті схили; майже прямовисний.
Сниться їй десь край розкішний, Синє небо, берег пишний, .. І на скелі крутобокій З мур [мурів] кріпких палац високий (Я. Щоголів);
Скеля спадиста з півдня, сторчова з півночі й крутобока зі сходу й заходу (А. Кащенко);
Глянь сюди – як сягає око, Підвелись пасма гір крутобокі (П. Дорошко).
2. З дуже опуклими боками.
Він влаштувався .. на носі крутобокого козацького човна (О. Полторацький);
На низеньких полицях лисніли бронзою крутобокі пудові гарбузи (С. Журахович);
Поряд з бочкою, на очеретяних матах, лежали купи в'яленої риби: лящ, судак, окунь, крутобокий короп (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)