крутія

КРУТІЯ́, ї́, ж.

Те саме, що завірю́ха 1.

Налітає раз у десять років Отака скажена крутія (Л. Первомайський);

Дати безликі пішли в снігову крутію, Крики погроз відповзли за хитке видноколля, Тільки єдина, що кулю спинила мою, – Світить мені рятівною свічею тополя (Б. Олійник);

На мосту Віра, ховаючись від крутії, злягла грудьми на його руку, сміялась, і бабуся віником змітала з криниці снігову кипінь (Є. Пашковський);

* Образно. Крутією зірвалась згадка, .. Мов живий пригадався батько (Л. Забашта).

Значення в інших словниках

1. крутія — крутія́ іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. крутія — див. вир  Словник синонімів Вусика
3. крутія — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. крутія — КРУТІЯ́, ї, ж., рідко. Те саме, що завірю́ха 1. Налітає раз у десять років Отака скажена крутія (Перв., І, 1958, 169); *Образно. Крутією зірвалась згадка, ..Мов живий пригадався батько (Забашта, Нові береги, 1950, 49).  Словник української мови в 11 томах