кряж
КРЯЖ, а, ч.
1. Пасмо невисоких гір, горбів; гірська гряда.
Дорогою через кряж ми виїдемо в долину (Ю. Смолич);
Сонце зникло, навiть не помiтила куди – чи то сiло за довгий блакитний кряж, чи сховалося за далеким лiсом (Г. Вдовиченко);
// Гірський хребет.
Перед ними знову вставала панорама гір, нижчі і вищі кряжі (О. Гончар);
Щось каламутно-біле розливалося над лісом, і від того стрімкі контури берега й далекі гірські кряжі чіткіше виступали з темряви (Ю. Бедзик);
// рідко. Пагорб, узвишшя.
Він бачив по степових кряжах могили і по тих могилах розпізнавав, куди треба простувати (А. Кащенко);
Нижній [Новгород] давно зник, і за крутими лісистими кряжами берега .. лисніли його .. церкви (Г. Епік).
2. перев. мн., діал. Крижі (у 1, 2 знач.).
Ще в наймах почала вона боятись холоду.., в кряжах заболіло, а там колючки в грудях поробилися (Грицько Григоренко);
Це кінь з їхньої батареї, що йому перебило кряж,– він несамовито іржав (І. Багряний);
Шарапа .. навідліт стьобнув вороного .. віжками впоперек кряжа (Іван Ле).
3. діал. Кругляк (у 1 знач.).
Близнята спритно вклали на сани кленові кряжі (М. Стельмах);
Чиргикнули коричневий накип кори. – Кряж довгий буде, це тобі в'яз, а не сосна (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)