кряжистий
КРЯЖИ́СТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що креме́зни́й 1, 3.
З хати, смачно позіхаючи, вийшов кряжистий лісник (М. Стельмах);
День відо дня руйнується йому ширококосте кряжисте тіло (О. Гончар);
Був вiн сорокарiчний, кряжистий, у повнiй чоловiчiй силi, i таким вiн себе почував – мав гордовитий, незалежний вигляд (Р. Федорів);
Кряжисті дуби скидали літнє вбрання, засинали (О. Бердник);
Над верхів'ями старих кряжистих ясенів та лип, на голубому тлі глибокого й чистого неба чорнів церковний хрест (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)