кряжити
КРЯЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., діал.
1. Працювати, не розгинаючи спини.
Важко доводилось кряжити у полі за трудодні. А за мізерну заробітну плату не мала змоги придбати взуття ні собі, ні трьом діточкам (із журн.).
2. Дбати, турбуватися про когось.
Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив [зобидив] (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)