1. Словник української мови у 20 томах

кряжити

КРЯЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., діал.

1. Працювати, не розгинаючи спини.

Важко доводилось кряжити у полі за трудодні. А за мізерну заробітну плату не мала змоги придбати взуття ні собі, ні трьом діточкам (із журн.).

2. Дбати, турбуватися про когось.

Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив [зобидив] (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кряжити — кряжи́ти дієслово недоконаного виду тяжко працювати діал. Орфографічний словник української мови
  2. кряжити — -жу, -жиш, недок., діал. 1》 Працювати, не розгинаючи спини. 2》 Дбати, турбуватися про когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кряжити — ПРАЦЮВА́ТИ (затрачаючи фізичну й розумову енергію, брати участь у створенні матеріальних і духовних цінностей), ПРАЦЮВА́ТИСЯ заст.; ТРУДИ́ТИСЯ, ШТУРМУВА́ТИ що, ТРУЖДА́ТИСЯ заст. (старанно, наполегливо); РОБИ́ТИ (перев. про фізичну працю); ПРІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. кряжити — КРЯЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., діал. 1. Працювати, не розгинаючи спини. 2. Дбати, турбуватися про когось. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив [скривдив] (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. кряжити — Кряжи́ти, -жу, -жи́ш гл. 1) Усердно работать, не разгибая спины. 2) Заботиться, радѣть. Лежень лежить, а над ним Бог кряжить. Ном. № 1682. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив. Канев. Словник української мови Грінченка