крій
КРІЙ, кро́ю, ч.
1. Те саме, що крої́ння.
Жінка в нужді й недостатку утримувалася то шиттям, то даванням лекцій крою (І. Франко);
Панна Сатурніна дала їй свої сукні на крій, і – закипіла робота (З. Тулуб);
Тоді ще не мала й шістнадцяти, хоча вчилася вже в містечку на курсах крою та шиття (В. Шкляр);
Вона викладала крій та шиття в якомусь училищі аж на Кобилісах (Ю. Андрухович).
2. Модель, форма одягу або взуття; фасон.
Який крій, такий стрій (прислів'я);
На меншій [дівчинці] убрання .. трохи коротке .. і якогось дитячого крою (Леся Українка);
На його лакованих, пошитих по німецькому крою чоботях ворушилися .. сонячні зайчики (М. Стельмах);
Євка була зодягнена за наймоднішим кроєм містечкової моди: у білій беретці, черепахових туфлях, у довгому, пошитому в талію пальті (М. Малиновська);
Обидві були в однакового крою плащах з різницею, зрозуміло, лише у розмірах і мали страшенно подібні зачіски (Ю. Андрухович);
Зверни увагу на крій суконь: нижче пояса вони тонкі, просторі, спадають складками, у більшості з них поділ нерівний, по боках підіймається майже до колін, а то й вище (О. Авраменко, В. Авраменко);
* Образно. У “Дон-Кіхоті” ми бачимо перший роман новішого крою; це суспільно-психологічний твір, хоч на його тлі автор виводить ще веселі, іноді карикатурні арабески в старому лицарському дусі (І. Франко);
Ми з вами – люди реального крою, ми дозволяємо собі мріяти тільки про те, що можна здійснити практично, хоча б для цього і потрібні були найсміливіші спроби (В. Владко).
Словник української мови (СУМ-20)