крій
КРІЙ, кро́ю, ч.
1. Дія за знач. крої́ти.
Жінка в нужді й недостатку утримувалася то шиттям, то даванням лекцій крою (Фр., VI, 1951, 237);
Панна Сатурніна дала їй свої сукні на крій, і — закипіла робота (Тулуб, Людолови, І, 1957, 269).
2. Модель, форма одягу або взуття; фасон.
Який крій, такий стрій (Гал.-руські.. приповідки, І, 1901— 1905, 312);
На меншій [дівчинці] убрання.. трохи коротке.. і якогось дитячого крою (Л. Укр., III, 1952, 499);
На його лакованих, пошитих по німецькому крою чоботях ворушилися.. сонячні зайчики (Стельмах, Хліб.., 1959, 224);
*Образно. Боцман Смола — людина зовсім іншого крою (Ткач, Жди.., 1959, 3).
Словник української мови (СУМ-11)