кубах
КУ́БАХ, а, ч.
1. діал. Ямка для садіння городньої культури.
Ти кубахи роби, а я капусту садитиму (Сл. Б. Грінченка).
2. Викопане коріння рослини разом із землею.
Поле було нерівне, зрите мінами й снарядами, але він бачив на ньому прив'яле бадилля й викопані кубахи (В. Кучер);
– Давайте пересадимо її [топольку] поближче до нас! – запропонувала Ксеня. – Серед літа не прийметься, – зауважив Славчук. – А ми з землею перенесем, з усім кубахом (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)