кубок
КУ́БОК, бка, ч.
1. Великий келих; чара.
Юпітер, все допивши з кубка, Погладив свій рукою чуб (І. Котляревський);
Бульба добивав посуд – сулії, пляшки.., карбовані срібні кубки і турецькі чарки (О. Довженко);
Вважалося, що коли з пазура грифона зробити кубок, то досить ворогу підмішати в напій отрути, як кубок відразу змінить свій колір (Ю. Винничук);
На довгому столі стояв тільки один кубок із людського черепа і ніж на порожній тарелі (Д. Білий);
* Образно. Яке це щастя – в радощах земних Трудів і днів спивати кубок повний! (М. Рильський);
// Напій, що вміщується в такому келиху.
Гості випили по кубкові вина й стали трохи сміливіші (І. Нечуй-Левицький);
Кубок огнистого вина відразу освіжив його (І. Франко);
Випити б кубок з порога на ранній зорі (К. Гриневичева).
2. Приз переможцям спортивних змагань у вигляді вази з коштовного матеріалу.
Всюди знаки спортивної слави Ольги Аніканової – .. великі і маленькі медалі, статуетки, кубки (В. Собко);
Українським волейболістам вручені перехідний кубок, диплом першого ступеня і золоті медалі (з газ.);
// Змагання на здобуття такого призу.
Після канікул буде зимовий кубок міста з важкої атлетики серед юнаків. Коли пощастить – піду на кубок Київської області (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)