кубок

КУ́БОК, бка, ч.

1. Великий келих; чара.

Юпітер, все допивши з кубка, Погладив свій рукою чуб (І. Котляревський);

Бульба добивав посуд – сулії, пляшки.., карбовані срібні кубки і турецькі чарки (О. Довженко);

Вважалося, що коли з пазура грифона зробити кубок, то досить ворогу підмішати в напій отрути, як кубок відразу змінить свій колір (Ю. Винничук);

На довгому столі стояв тільки один кубок із людського черепа і ніж на порожній тарелі (Д. Білий);

* Образно. Яке це щастя – в радощах земних Трудів і днів спивати кубок повний! (М. Рильський);

// Напій, що вміщується в такому келиху.

Гості випили по кубкові вина й стали трохи сміливіші (І. Нечуй-Левицький);

Кубок огнистого вина відразу освіжив його (І. Франко);

Випити б кубок з порога на ранній зорі (К. Гриневичева).

2. Приз переможцям спортивних змагань у вигляді вази з коштовного матеріалу.

Всюди знаки спортивної слави Ольги Аніканової – .. великі і маленькі медалі, статуетки, кубки (В. Собко);

Українським волейболістам вручені перехідний кубок, диплом першого ступеня і золоті медалі (з газ.);

// Змагання на здобуття такого призу.

Після канікул буде зимовий кубок міста з важкої атлетики серед юнаків. Коли пощастить – піду на кубок Київської області (А. Кокотюха).