кудлати
КУ́ДЛАТИ, аю, аєш, недок., що, розм.
Те саме, що кошла́тити; куйовдити (у 1 знач.), патлати.
Жінка лежала поряд холодна, як крига, тільки недбало кудлала його запорошеного пилом Константинополя чуба (П. Загребельний);
Що він нового їм розкаже?.. Отож і кудлав поруділі на кінчиках від кабінетного диму брови (Ю. Мушкетик);
Кумасі тягнуть його попід руки на простелений поролон, кудлають чуба і потім, поглядаючи на гостя від стола, підстьобують одна одну жалкими й жалісними відвертостями (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)