кужелиця

КУЖЕ́ЛИЦЯ, і, ж., розм.

1. Те саме, що ку́жіл́ь.

Спитає мати з-за прядки: – Що, цівок немає? Ану, Докійко, кинь свою кужелицю, насучи (А. Головко).

2. Те саме, що ку́дли.

Стах поклав снопа на свіжу стерню, підступив до Марти й .. тріпнув над нею рудуватою кужелицею патлів (І. Нижник).

Значення в інших словниках

1. кужелиця — куже́лиця іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кужелиця — див. волосся  Словник синонімів Вусика
3. кужелиця — -і, ж., розм. Те саме, що кужіль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кужелиця — КУЖІ́ВКА (КУЖІ́ЛКА) (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ (КУЖІ́ЛЬ), КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм., КРУЖІ́ВКА діал. Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник...  Словник синонімів української мови
5. кужелиця — КУЖЕ́ЛИЦЯ, і, ж,, розм. Те саме, що ку́жі́ль. Спитає мати з-за прядки: — Що, цівок немає? Ану, Докійко, кинь свою кужелицю, пасучи (Головко, II, 1957, 83).  Словник української мови в 11 томах