1. Словник української мови у 20 томах

кужелиця

КУЖЕ́ЛИЦЯ, і, ж., розм.

1. Те саме, що ку́жіл́ь.

Спитає мати з-за прядки: – Що, цівок немає? Ану, Докійко, кинь свою кужелицю, насучи (А. Головко).

2. Те саме, що ку́дли.

Стах поклав снопа на свіжу стерню, підступив до Марти й .. тріпнув над нею рудуватою кужелицею патлів (І. Нижник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кужелиця — куже́лиця іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кужелиця — див. волосся Словник синонімів Вусика
  3. кужелиця — -і, ж., розм. Те саме, що кужіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кужелиця — КУЖІ́ВКА (КУЖІ́ЛКА) (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ (КУЖІ́ЛЬ), КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм., КРУЖІ́ВКА діал. Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник... Словник синонімів української мови
  5. кужелиця — КУЖЕ́ЛИЦЯ, і, ж,, розм. Те саме, що ку́жі́ль. Спитає мати з-за прядки: — Що, цівок немає? Ану, Докійко, кинь свою кужелицю, пасучи (Головко, II, 1957, 83). Словник української мови в 11 томах