кузнь
КУЗНЬ, і, ж., збірн.
Ковані речі.
А менi, браття, дайте рiзну кузнь. Там у клiтях чимало її лежить – криця й ллячки, ковадла та молоти (С. Скляренко);
На хліб і мед, на віск і спокусливу для заморських гостей пушнину хотіли б брати дещо і в сусідів: залізо, паволоку, кузнь і вироби майстрів заморських (Д. Міщенко);
Підоспіла в горні кузнь, коваль Стоян витяг її щипцями й поклав на ковадло, тоді заходився цюкати молотком (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)