кузня
КУ́ЗНЯ, і, ж.
Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням.
Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (О. Стороженко);
З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Н. Кобринська);
З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня (Т. Осьмачка);
У кузні ще раз-вдруге ударив молотком коваль на ковадлі (А. Головко);
І кузню в тій далечі бачив Микита, Де б'є електричний, швидкий молоток (П. Воронько);
Стояла його непоказна кузня на околиці села над крутим берегом Очеретянки (Є. Доломан);
Лицар, сумно зітхаючи, покидав кузню, а ковалі знову бралися до роботи (Ю. Винничук);
* Образно. Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого по праву можна назвати кузнею мистецьких талантів (із журн.);
Школа – це кузня знань (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)