кузня
КУ́ЗНЯ, і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням.
Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Стор., І, 1957, 397);
У кузні ще раз-вдруге ударив молотком коваль на ковадлі (Головко, Літа.., 1956, 4);
З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Кобр., Вибр., 1954, 121);
І кузню в тій далечі бачив Микита, Де б’є електричний, швидкий молоток (Воронько, Три покоління, 1950, 72);
*Образно. Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Ів. Карпенка-Карого по праву можна назвати кузнею мистецьких талантів (Мист., 5, 1964, 27).
Словник української мови (СУМ-11)