1. Словник української мови в 11 томах

кузня

КУ́ЗНЯ, і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням.

Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Стор., І, 1957, 397);

У кузні ще раз-вдруге ударив молотком коваль на ковадлі (Головко, Літа.., 1956, 4);

З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Кобр., Вибр., 1954, 121);

І кузню в тій далечі бачив Микита, Де б’є електричний, швидкий молоток (Воронько, Три покоління, 1950, 72);

*Образно. Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Ів. Карпенка-Карого по праву можна назвати кузнею мистецьких талантів (Мист., 5, 1964, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кузня — ку́зня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кузня — г. ковальня; (героїв) П. школа, ур. горнило. Словник синонімів Караванського
  3. кузня — [куз(')н'а] -н'і, ор. -знеийу, р. мн. -зеин' Орфоепічний словник української мови
  4. кузня — -і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кузня — КУ́ЗНЯ, і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (О. Стороженко); З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Н. Словник української мови у 20 томах
  6. кузня — КУ́ЗНЯ, КОВА́ЛЬНЯ діал. Андрій, скінчивши ремісну школу, працював у містечковій кузні (М. Хвильовий); Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко). Словник синонімів української мови
  7. кузня — Ку́зня, -ні, -нею; ку́зні, ку́зень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кузня — Кузня, -ні ж. Кузница. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 19. ум. кузенька. Чг. 64. Поміж тими кузеньками ковалі кували. Чуб. V. 992. Словник української мови Грінченка